УВАГА! Націоналісти Закарпаття звернулись до Президента України!

ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО «ПРОСВІТА» ім. Т.ШЕВЧЕНКА

ЗАКАРПАТСЬКЕ ОБЛАСНЕ ОБ’ЄДНАННЯ

88000, м. Ужгород, пл. В. Гренджі-Донського, 3 кімн.18. , адреса для листування: 880**, м. Ужгород, вул. *********, *, кв. **. Тел.: 0********

Ел. адреса: ********@***.***

Ідентифікаційний код: ********, р/р: ************ у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код банку: 00039019, м. Ужгород.

Вих. № 44, від 16 червня 2017 р.

Президенту України п. П. Порошенку

 

Вельмишановний Петре Олексійовичу!

15 березня 2014 р. під час виступу на загальнообласному урочистому віче, на ознаменування 75-ої річниці величі і трагедії Карпатської України у Меморіальному парку «Красне поле» мною була озвучена ідея присвоєння імені Начальника Генерального штабу Карпатської Січі, полковника Михайла Гузара-Колодзінського Закарпатському обласному ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою, що розташований у м. Мукачеві . Ідею гаряче підтримали тисячі людей, які були присутні на віче. Адже ця видатна особистість не лише заслужила на вшанування, але на її прикладі варто виховувати сучасних захисників України.

Впродовж наступних трьох років правління Закарпатського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шеченка та правління Мукачівського міськрайоб’єднання «Просвіти» кілька разів зверталися у управління освіти та науки Закарпатської облдержадміністрації, Закарпатську обласну раду, у підпорядкуванні яких перебуває ліцей тощо щодо реалізації зазначеного. Наші подання було розглянуте на засіданні комісії з питань освіти Закарпатської облради (очолює ректор Закарпатського угорського інституту ім. Ф. Ракоці ІІ п. Ільдіка Орос), однак було відхилене. Позаяк (як у відповідях і із управління освіти ОДА) відзначалося, що присвоєння імені якомусь закладові «потребує згоди трудового колективу закладу».

Нещодавно мукачівські просвітяни (у т. ч. – полковник у відставці, заступник голови Мукачівського міськрайоб’єднання «Просвіти» п. Роман Колодій) побували на зборах трудового колективу ліцею, скликаних для обговорення даного питання на пропозицію ОДА. Однак працівники більшістю голосів відмовилися від присвоєння імені М. Гузара-Колодзінського. Причому, головним аргументом було: «Не на часі!».

У нас складається враження, що зазначені «викладачі» та «вихователі» проживають у відірваній від життя реальності, вони не відають, що на Сході України йде війна, що захищаючи нашу Батьківщину вже загинули тисячі українців, у т. ч. і випускники ліцею (до речі, інформації про це на вищезазначеному сайті ліцею ми не знайшли, як і будь-якої інформації про АТО, чи патріотичне виховання загалом), про необхідність підвищення військово-патріотичного визовання, присвоєння імен борців за незалежність та волю України про що абсолютно доречно вимагає низка нещодавно прийнятих Законів України та Указів Президента України.

Аргумент «Не на часі!» засвідчує абсолютно невідповідний рівень викладачів та «вихователів» ліцею, який у народі наразі називають «ватою» (однак, оцінка з огляду, як вчинило чимало офіцерів у Криму, може бути і гіршою)… Можна лише уявити собі стан патріотично-виховної роботи та яка самосвідомість буде у його випускників, котрі, судячи із цитати із сайту ліцею «…хочуть присвятити своє подальше життя службі у Збройних Силах України». Щодо цього, то виникають питання і до управління освіти та науки Закарпатської ОДА: «А чи там знають про вщент незадовільний рівень патріотичного виховання у «військовому» ліцеї?».

Присвоєння імені легендарної особи М. Гузара-Колодзінського ліцеєві, виховання на його прикладі майбутніх захисників України, гадаємо, повинно не лише посприяти, але й стати абсолютно необхідним в умовах російської агресії проти нашої Батьківщини.

До цього, варто додати одну деталь, яка є загальновідомою, однак ще не підкреслювалася.

Начальник Генерального штабу Карпатської України М. Гузар-Колодзінський керував її обороною, зокрема і обороною столиці – м. Хуст 14 – 16 березня 1939 р. Згідно планів угорського військового командування, угорське військо повинно було захопити Хуст до 15 березня. І саме героїчна оборона столиці, якою, поворюємо, керував Гузар-Колодзінський, дала можливість проведення 15 березня Сойму, на якому було ухвалено історичні рішення. Без цієї його діяльності цього могло і не статись, що безперечно є величезною заслугою полковника.

Показовим для характеристики особистості офіцера-патріота є і те, що на нараді січових старшин 18 березня 1939 р. поблизу села Верхнє Водяне, які були в керівництві найбільшої відступаючої колони карпатських січовиків (близько трьохсот військових та чимало цивільних), і на якій було прийнято рішення переходити у Румунію, він вирішив, «як головнокомандувач, котрий ніс відповідальність за інших, має йти останнім, а оскільки не знає, яка доля відділів, що були у Торуні, на польському кордоні, і решти малих відділів Карпатської Січі, він залишається». З ним вирішили залишитися Зенон Коссак і для охорони Василь Дужий та Лата – два підхорунжих, які поверули назад, в бік Хусту…» (цитую за книгою Євгена Стахіва «Останній молодогвардієць», К: 2004. (стор.77 – 78.) Однак, наступного дня група була захоплена угорцями та розстріляна в районі Солотвини.

Важливим для виховного процесу буде нагадати його знамениті слова, сказані увечері 15 березня 1939 р., у відповідь на пропозицію німецького консула Гофмана про капітуляцію (тоді, мовляв, ніхто не постраждає): «В словнику українського націоналіста немає слова “капітулювати”. Сильніший ворог може перемогти нас в бою, але поставити на коліна – ніколи!».

Відзначаючи цю особистіть, варто також зазначити, що полковник був ще відомим військовим теоретиком, автором низки наукових праць, у т. ч. «Української воєнної доктрини», актуальність якої зберігається і нині.

Тож просимо посприяти у присвоєні імені Начальника Генерального штабу Карпатської Січі, полковника Михайла Гузара-Колодзінського, до речі – 26 липня поточного року виповнюється 115 років від дня його народження, Закарпатському обласному ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою.

З повагою

Голова Закарпатського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шеченка Володимир ПІПАШ

«Азовський рух» Закарпаття цілковито підтримує Голову Закарпатського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка, Івана Піпаша, в його ініціативі та всіляко сприятиме для позитивного кінцевого результату. Полковник Колодзінський є визначною історично – військовою постаттю та зробив чималий внесок для встановлення українського війська та держави. Михайло Колодзінський – це командир на якого повинні рівнятись майбутні офіцери тому, що полковник не зрадив своє військо, не здався в полон, не втік з поля бою, а до останнього подиху боровся з своїми солдатами.

Comments

comments